Шість днів, що стали справжньою школою сили, витримки, єдності та любові до України.

Протягом шести насичених днів джури Ліцею №3 імені Лесі Українки міста Ковеля — рій «Українська мрія» (середня вікова група) — брали участь у ІІІ Всеукраїнському етапі дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), гідно представляючи свій ліцей, рідний Ковель та Волинь серед найкращих роїв України.

Ці шість днів стали для наших джур значно більшим, ніж просто змагання. Це був час нових знань і практичних умінь, непростих випробувань, командної роботи, нових знайомств та незабутніх емоцій. Кожен день вимагав зібраності, витримки та готовності працювати на спільний результат. Джури вдосконалювали навички домедичної допомоги, вчилися швидко й правильно діяти в ситуаціях, коли від твоїх знань і рішень може залежати чиєсь життя. Вони долали смугу перешкод, перевіряючи власну силу, спритність і витривалість, демонстрували знання з історії України та української мови, вкотре доводячи, що знати минуле свого народу й берегти рідне слово — означає розуміти, хто ти і заради чого будуєш майбутнє.

У випробуваннях «Впоряд» та «Пластун» наші джури демонстрували дисциплінованість, злагодженість, туристичні вміння, командний дух та здатність підтримувати одне одного. А у творчо-мистецькому конкурсі «Ватра» рій «Українська мрія» з особливою гордістю представляв наш волинський край, його історію, традиції, характер і незламний український дух.

За участь у творчо-мистецькому конкурсі «Ватра», а також у конкурсі «Впоряд», у якому продемонстрували злагодженість, дисципліну й справжній командний дух, рій «Українська мрія» був відзначений дипломами.

За кожним із цих виступів стояли місяці підготовки, тренувань, хвилювань, помилок і нових спроб. Але саме тут усе це склалося в один великий досвід, який неможливо виміряти лише балами чи місцями. Бо «Джура» — це не лише змагання. Це школа характеру. Тут вчаться не здаватися, коли важко. Підставляти плече товаришу, коли йому бракує сил. Відповідати не лише за себе, а й за весь рій. Гідно приймати результат і після кожного випробування ставати сильнішими.

І саме тому назва нашого рою — «Українська мрія» — сьогодні звучить особливо.

Наші діти дорослішають у час, коли слова «Україна», «свобода», «незалежність», «патріотизм» перестали бути просто словами з підручника. Вони знають, якою високою ціною виборюється наше право жити на своїй землі, говорити українською, піднімати синьо-жовтий прапор і мріяти про майбутнє у вільній державі.

Тому патріотизм для них — це не гучні фрази. Це знати історію своєї країни. Берегти її мову. Пам’ятати тих, хто віддав за неї життя. Бути сильним, відповідальним і небайдужим. Уміти допомогти, підтримати, вистояти. Любити Україну не лише словами, а щоденними вчинками.

Особливо символічно, що у рік 35-річчя Незалежності України наші джури творять уже свою сторінку її історії. Дивлячись на них після цих шести днів, розумієш: наша Українська мрія має майбутнє. Вона — у цих дітях. У їхній наполегливості, дружбі, характері, у здатності залишатися командою та з гордістю говорити: «Ми — українці!»

Дякую кожному джурі рою «Українська мрія» за витримку, працю, характер і кожне «ми зможемо», сказане тоді, коли було непросто. Дякую батькам за довіру й підтримку. Дякую всім, хто допомагав нам пройти цей шлях.

Ми — рій «Українська мрія». І наша мрія — сильна, вільна, незалежна та переможна Україна.

І поки є покоління, яке готове вчитися, діяти, берегти своє і стояти пліч-о-пліч, — Українська мрія житиме. І обов’язково стане реальністю.

Слава Україні!