Духовна спадщина мого народу
Краєзнавство завжди було міцним фундаментом історичної пам’яті. Бо пам’ять – це основа нашого майбутнього. У рамках Всеукраїнської краєзнавчої експедиції «Моя Батьківщина – Україна» вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» провели пошукове дослідження «Валентин Данилюк – дивовижна доля українського митця».
Це присвята талановитому художнику, скульптору, члену Національної спілки художників України, Валентину Петровичу Данилюку, митцю, котрий своєю натхненною працею і неймовірною любов’ю до рідної землі возвеличив Волинський край, міцним квітучим пагоном прикрасив родове дерево України!
У цьому році Валентину Петровичу Данилюку виповнилося б 85 років. Його творча спадщина багата і різнобарвна, як і сама доля митця. Значна частина робіт майстра пензля і різця подарована ним особисто та його родиною, знаходиться у фондах державних музеїв. Велика кількість робіт перебуває в приватних колекціях шанувальників його таланту, як на Батьківщині, так і за кордоном: у Англії, Італії, Польщі, Аргентині.
Його полотна і скульптурні твори об’єднані єдиною українською тематикою – це рідні волинські та карпатські пейзажі, портрети близьких йому людей, скульптурні зображення Л. Українки, Т. Г. Шевченка, І. Франка, І. Гонти, М.Чурай.
Проведені дослідження дають підстави визнати, що Валентин Петрович Данилюк – людина, котра безмежно любила свій народ і Україну! Він був душею Рівненської, Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської творчих еліт, серед яких йому довелося жити і творити. Друзі називали його синьооким волинським романтиком. Суть його душі розкрита у фразі друзів: «Він був надто благородним, щоб висловлюватися низько і надто талановитим, щоб заявити про себе світові!»
У пам’яті тих, хто знав і поважав художника залишився тільки світлий і щирий спомин про його багатогранний, Богом дарований талант. Тому, заглиблюючись у споконвічну історію рідного краю ми долаємо історичне безпам’ятство. Адже, знання про рідний край так само необхідні для духовного розвитку дитини, як уміння читати й писати. Олександру Довженку належать пророчі слова: «Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком…» майбутнього.
