05
Чи знаєте ви, що таке «партовина», «слоїк», «цибаки» чи «шипчоха»? 
Якщо ці слова здаються вам загадковими, то наші гості тепер точно знають відповіді!
Якщо ці слова здаються вам загадковими, то наші гості тепер точно знають відповіді!Сьогодні в музеї було по-особливому галасливо та пізнавально. До нас завітали вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» Ліцею №3 ім. Лесі Українки (керівник Лариса Липовська), щоб поговорити про «невидимі» експонати — наші діалекти. Це такий самий скарб, як вишивка чи писанка, тільки живе він у нашому мовленні.
Що ми встигли за заняття?
• 
Розібралися в термінах: тепер легко відрізняємо наріччя від діалекту та говірки.
Розібралися в термінах: тепер легко відрізняємо наріччя від діалекту та говірки.• 
Дослідили карту: знайшли місце Ковельщини на діалектній мапі України.
Дослідили карту: знайшли місце Ковельщини на діалектній мапі України.• 
Торкнулися історії: читали текст Пересопницького Євангелія, щоб зрозуміти, як трансформувалася мова крізь віки.
Торкнулися історії: читали текст Пересопницького Євангелія, щоб зрозуміти, як трансформувалася мова крізь віки.• 
Слухали фольклор: розбирали незвичні слова в обрядових волинських піснях.
Слухали фольклор: розбирали незвичні слова в обрядових волинських піснях.• 
Працювали як науковці: гуртківці зіставляли говірки з їхніми значеннями та називали музейні експонати так, як це робили наші бабусі й дідусі.
Працювали як науковці: гуртківці зіставляли говірки з їхніми значеннями та називали музейні експонати так, як це робили наші бабусі й дідусі.Навіщо нам знати діалекти? Бо «Мова — це море, а говірки — це ті малі річки, що вливаються в нього, приносячи свою неповторну воду». У говірках живуть слова, яким сотні років! Вони давно зникли зі словників, але досі дихають у наших домівках.
Наші гуртківці отримали особливу місію — записати унікальні слова, які вживають у їхніх родинах. Це допоможе нам зберегти мовну спадщину для майбутніх поколінь.
